STOP!!! ЖОРСТОКОМУ ПОВОДЖЕННЮ З ДІТЬМИ

     Ми живемо у світі, однією з характерних ознак якого є насильство. Проблема сімейного насильства є надзвичайно гострою як в Україні, так і в багатьох інших країнах. Зростання дитини в цій культурі жорстокості може впливати на її психічний розвиток, викликати в неї почуття незахищеності і страху з самого раннього віку.

     Рани, завдані в ранні роки, можуть бути дуже глибокими.

     Насильство в сім`ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї по відношенню до іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї, як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю.

Форми насильства:

• Фізичне
• Економічне
• Психологічне
• Сексуальне

     Кримінальна відповідальність за діяння, що становлять насильство над дитиною в сім’ї або за її межами наступає згідно з Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 р. №2341-III. Кримінальний кодекс України орієнтований на захист дитини від будь-яких форм фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насильства над дитиною в сім’ї або поза нею та постійно вдосконалюється в цьому напрямку.

     Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 35), а також Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» (ст. 15) вказують, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, або ж вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України.

     У разі виявлення будь-яких форм жорстокого поводження з дітьми звертайтеся до:

• відділу поліції чи дільничного інспектора;
• служби у справах дітей райдержадміністрації;
• Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді;
• спеціаліста з питань захисту дітей та фахівця із соціальної роботи Червоненської селищної ради за адресою: смт. Червоне, вул. Миру, 28 або за телефоном (04136) 4-61-54.

     Один німецький політик влучно сказав: «Діти, яких не люблять, стають дорослими, які ненавидять».

     Будь-яке домашнє насильство, незалежно від того, на кого воно направлене, на дитину чи на іншого члена сім`ї, травмує дитину. Діти відчувають та бачать усе, навіть коли дорослі цього не усвідомлюють.

     У сім’ях, де у стосунках переважають приниження, образа, надмірний контроль, обмеження у діях, почуттях, безпідставна критика думок, діти, зазвичай, виростають закомплексованими, не можуть постояти за себе і стають жертвами моральних та фізичних принижень з боку ровесників або, навпаки, самі стають агресивними.

     Будь-яка форма жорстокості показує дитині, що її не люблять і не потребують. І ця проблема, здається, росте. У наші дні емоційний зв'язок між дітьми і батьками слабшає, або й взагалі втрачається.

     Ставлення батьків один до одного – це ставлення дитини в майбутньому до оточуючих і особливо до своїх рідних.

     У звіті Генерального секретаря ООН говориться: «Справжнім захистом для дітей, - як у дома, так і деінде, - можуть стати міцні сімейні узи, належна батьківська опіка і розумні виховні заходи».