Червоненська селищна територіальна громада
Бердичівський район, Житомирська область
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

День жалю... День скорботи, печалі

Дата: 28.11.2020 09:32
Кількість переглядів: 589

Фото без опису

 

День жалю... День скорботи, печалі

Запалив нашу пам'ять. Свічки –

Це ті душі, листочки опалі,

Хто став тінню в голодні роки.

      (Наталія Погребняк)

 

Голодомор. Одне слово, а скільки в ньому суму і болю, обурення і жалю, скільки людського горя!  Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію, яка забрала життя мільйонів наших земляків.

 

Не оминуло це чорне крило Голодного Мору і нашої місцини. День сьогоднішній збудив спогади – розповіді людей, які знали, які пам'ятали не з чужих слів оті далекі голодні роки. Так, мешканка селища, 1914 р.н., Л.В. Мороз розповідала: "Їздили  по селищу чоловіки (прізвищ я, автор, не вказую) і забирали у людей все, що вони мали з продовольства. У нас забрали корову, ходили по городу - шукали зерно, позабирали зерно, яке було в хаті в глечиках. 1932 рік був дуже урожайний, а голод зробило саме керівництво. В 1933 році навесні зовсім не було нічого їсти, варили суп з чечевиці, їли лободу, збирали торішню картоплю, цвіт дерев об'їдали.

 

Пам'ятаю, що від голоду померли Трубій Василь, його жінка Палажка і син Тимоха, а троє дітей залишилися живими. Померлих хоронили без трун, на кладовищі складали в яму і приступали землею. Голодовку називали "голодний тиф".

 

Я працювала в радгоспі, то нам давали по пів фунта хліба, варили затіруху з борошна (бо крупів не було) і годували рано, в обід і ввечері."

 

А в пам'яті О. І. Дідківської, 1923 р.н., відклалося такі спомини: "Я і молодший брат жили з матір'ю, батько помер. Мама ходила на роботу, то їй давали пайок. Ми сиділи біля вікна і чекали її, що вона принесе, бо сама не їла, а нам все несла.

 

Пам'ятаю, що збирали колоски, теребили, смажили на сковороді, перетирали і варили суп. Люди їли тварин, пташок, терли коріння татарського зілля. Шкуру знайшли з корови - різали по шматочку і кидали в суп."

 

Ще один вражаючий факт: "Учням давали плакати " Куркуль, віддай хліб державі!" І після уроків розсилали їх по вулицях. Підходили до кожної хати і кричали: «Куркулі, віддайте хліб державі! І так щодня. А вдома батьки не знали чим нагодувати голодних дітей." - згадувала  Ф. П. Гордієнко.

 

Оскільки на території селища були розташовані два діючих заводи та радгосп, де працівники одержували пайки, їм давали їжу, то жертв голодомору було значно менше, ніж в інших місцевостях. Але вони були: Кулик Володимир Миколайович, Мельник Микола Васильович, Мельник Павло Васильович, Мельник Петро Васильович, Панасюк (Панасенко) Петро Павлович, Пастух Ксенія, Сторощук Борис, Трубій Василь, Трубій Пелагея , Трубій Тимофій Васильович, Озолін Юрій Петрович, Короткий Степан Федорович.

 

Фото без опису

 

Світла пам'ять землякам! Світла пам'ять усім  померлим від голоду українцям!

 

Прошу жителів Червоного та всіх сіл громади відгукнутися на допомогу у пошуках імен  людей,ще не відомих на цей час, які стали жертвами Голодного Мору.

 

Інформацію надавати у відділ освіти та економічного розвитку Червоненської селищної ради.

 

Тетяна Андрійчук

Голова ради ветеранів.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення