Їхнє найбільше багатство – досвід, знання, вміння, мудрість.
Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі "особи похилого віку", чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман. Їхнє найбільше багатство – досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що це покоління тих, хто на фронті чи в тилу, вистояли і зробили найбільший внесок у розгром гітлерівського фашизму. Цього не маємо забувати.
Дуже мало їх дожили до наших днів, адже багато років минуло від закінчення тієї війни. Але в Червоненській громаді і досі проживає славний учасник бойових дій, ветеран Другої світової війни Микола Григорович Трунов. Народився Микола Григорович 21 серпня 1926 в селищі Червоне. Його дід Давид теж зазнав нелегкого фронтового життя: з 1914 по 1917 р. воював на першій Імперіалістичній війні, був старшиною полкової розвідки, кавалер Георгіївського Хреста .
Дитячі роки Миколи Григоровича пройшли в рідному селищі, тут навчався в середній школі. Молоді роки були затьмарені жахливими картинами страшної війни. Захищаючи рідне селище, в 17 років пішов в армію добровольцем. Проходив службу в 81 стрілецькому полку десантного батальйону.
Про події того часу згадує зі сльозами на очах, однак молоді часто розповідає про війну, щоб молоде покоління цінувало перемогу і ніколи не знали війни. Багато днів і ночей пройшов вогненними дорогами війни, за це був нагороджений багатьма нагородами. Медаль «За взятие Вены», «За взятие Праги», «За взятие Берлина», «Медаль Жукова», «За победу над Германией», ювілейними нагородами, а також «Орденом слави 3 ст», «Орденом за доблесть», «Орденом за отвагу», має 2 ордени «Великой Отечественной войны».
Після війни повернувся в рідне селище, почав відбудовувати народне господарство. Одружився в 1958 р. Разом зі своєю дружиною Надією Антонівною виховали сина та доньку.Довгі роки Микола Григорович працював водієм на Червоненькій автобазі, в Андрушівському автопарку. Має понад 45 років трудового стажу і був нагороджений «Орденом трудової слави».
Бажаємо Миколі Григоровичу та всім ветеранам України міцного здоров’я, добра, радості, довголіття, миру та злагоди у ваших душах. Нехай в цьому стрімкому світі завжди по-особливому світиться родинний теплий вогник – вічне джерело наснаги й любові.
Це люди, найбільше багатство яких - досвід, знання, уміння, мудрість. Нинішні «літні люди» є останніми носіями класичної культури межі ХІХ-ХХ століть, того часу, в якому понад усе були честь, вихованість, толерантність - ті духовні якості, завдяки яким вони гідно пройшли крізь всі жахи тоталітаризму, голодоморів, репресій та війн.
Життя швидкоплинне, і з кожним роком Ваша війна все далі йде в історію. І з кожним роком ми, нажаль, втрачаємо наших дорогих ветеранів – живих свідків тих подій, хто воював, йшов на смерть за свою країну, за рідний край.
Великий подвиг захисників і визволителів нашої держави назавжди збережеться в пам'яті українського народу. Кожен з нас береже в душі щиру гордість за батьків і дідів, які захищали країну, глибоку вдячність тим, хто вистояв і переміг у війні, хто віддав своє життя в ім'я миру і спокою, не доживши до сьогоднішніх днів. Ми схиляємось перед доблесними ветеранами. Ми в неоплатному боргу перед Вашими незгасаючими подвигами.
Від усього серця бажаємо Вам миру, добра і щастя! Бажаємо всім міцного здоров’я, добра, радості, довголіття, миру та злагоди у ваших душах. Нехай в цьому стрімкому світі завжди по-особливому світиться родинний теплий вогник – вічне джерело наснаги й любові. Із святом Вас!!!
